Зарубіжна література 10-Г, 10-В класи 30.03.2020
Тема. Артюр Рембо (1854-1891). «Голосівки», «Моя циганерія». Художнє новаторство А. Рембо. Поєднання рис імпресіонізму й символізму в сонеті «Голосівки».
Завдання: вивчити і законспектувати біографію Артюра Рембо (с.підручника 197-204). Відповісти на запитання літературного диктанту.
Дати письмово відповідь на запитання підручника с.205, рубрика "Підсумовуємо вивчене", завдання 2.
Виконане домашнє завдання скидайте мені у вайбер до кінця п'ятниці.
Літературний диктант за творчістю Артюра Рембо. 10 клас.
Рембо Артюр (1854—1891) — французький поет межі XIX — XX ст., один з найяскравіших представників символізму.
1. А.Рембо народився в …
2. Роки, проведені в коледжі були для нього…..
3. Навчався Рембо…
4. Ще підлітком, що ніколи не бачив моря, він написав…
5. Вперше до Парижу він вирушає у…
6. Зашифровано, інакомовно у книзі ……, поет відтворює тогочасну Францію.
7. Незважаючи на поетичну геніальність, А.Рембо інколи справляв враження…
8. Фатальною у його житті була зустріч з…
9. Поставивши собі за мету збагатитися, він подорожує…
10. «Життя моє скінчилось, я став обрубком!», - так сказав А.Рембо, коли….
11. Теорія символістичного звукопису викладена поетом у сонеті…
Літературознавча довідка
Символізм — одна з течій модернізму, напрям у поезії, де використовується художній символ замість образу, що відтворює певне явище. Символ у творі постає як знак мінливого «життя душі» і «пошуку істини». Символізм виник у Франції в 60—70-х роках XIX ст., згодом поширився в інших європейських країнах. Термін запровадив французький поет Ж. Мореас у «Маніфесті символізму» (1886). На його думку, митець-символіст має змальовувати не предмет, а ефект, який той створює; поет — зображати не об’єкт, а свої враження і почуття, викликані ним. Він наголошував, що символічна поезія — ворог «об’єктивного опису», тому що для неї конкретні явища — лише видимість. Символізм будувався на сформульованому Ш. Бодлером законі «відповідностей». Слово у символізмі — натяк, образ-загадка. Символісти вважали поета божеством, оскільки той інтуїтивно відчуває шлях до істини. Інтуїція в них прирівнювалася до містичного прозріння, оскільки з її допомогою поет пізнає правду «таємничнішу і глибшу, ніж правда матеріальна». Символізм з’явився задовго до його теоретичного обґрунтування в «Маніфесті символізму» Ж. Мореаса. Його історія починається з виходу в світ у 1857 р. «Квітів зла» ПІ. Бодлера; другим важливим кроком була поява у 1866 р. «Сатурнічних поезій» П. Верлена, а також творів А Рембо, С. Малларме. На основі художніх відкриттів цих поетів символізм набуває значення напряму в поезії. Великий вплив на розвиток концепції символізму мали німецький романтизм, а також філософські ідеї А. Шопенгавера, Ф. Ніцше, В. Соловйова.
Найвідомішими представниками символізму, крім французьких, були Е. Верхарн, М. Метерлінк (Бельгія), С. Георге (Німеччина), Р. М. Рільке, Г. Гофмансталь (Австрія) та ін. Значного розвитку цей напрям набув у Росії, де його представники поділялися на дві групи: «старші символісти» (В. Соловйов, В. Брюсов, Д. Мережковський, З. Гіпдіус, К. Бальмонт та ін.) та «молодші символісти» (Андрій Білий, О. Блок та ін.). В українській літературі символізм виявився у творчості поетів, які входили до угрупувань «Молода муза», «Українська хата» (М. Вороний, Олександр Олесь, Д. Загул, П. Тичина та ін.). Художні здобутки символізму суттєво вплинули на розвиток літератури XX ст., а твори багатьох письменників-символістів увійшли до скарбниці світової літератури.
Немає коментарів:
Дописати коментар