Зарубіжна література
Засудження жаги до збагачення, зрадливості та підступності у романі.
Слово пірат почали вживати приблизно у IV–III століттях до н. е. яке в перекладі з грецької означає – грабіжник, розбійник.
Пірати – це морські
розбійники, які грабують торгівельні судна, беруть у полон їхні команди і
пасажирів.
Перші пірати з’явилися
з виникненням мореплавства та морської торгівлі.
Піратська діяльність
вимагала від морських розбійників великої мужності, відваги та героїзму,
мабуть, тому спочатку вона не вважалася якоюсь негідною справою.
Першими піратами
вважаються фінікійці, які мешкали на східному узбережжі Середземного моря за
1500–1000 років до нашої ери. Це вони першими і навчилися орієнтуватися у
відкритому морі по зірках. Жодне у світі судно не могло позмагатися у швидкості
з їхніми кораблями.
Пірати ходять по морю на кораблях під прапором
«Веселий Роджер»
Веселий Роджер
Піратський чорний прапор з черепом
людини і кістками. Цей прапор, поряд з десятками інших, використовувався
піратами в XVII-XVIII ст. Єдиного піратського прапора не існувало. Проте в
культурі XIX-XXI ст. саме прапор з черепом і схрещеними кістками найчастіше
асоціювався з піратством.
Є декілька версій виникнення Веселого Роджера. Одна з них
пов'язана з тамільськими піратами. Вони промишляли у водах Індійського і Тихого океанів і називали самі
себе «Алі раджа» - володарі моря. Це словосполучення співзвучно англійському
«Веселий Роджер».
Ще за однією версією це назва походить
від імені короля Рожера
II Сицилійського, який прославився численними перемогами на суші і на
морі. Прапор Рожера
II Сицилійського являв собою зображення двох схрещених кісток на
червоному тлі.
У різних піратів були свої «Веселий Роджер», хоча найчастіше пірати просто піднімали прапори тих країн, яким симпатизували або наявність яких було доречно в даній ситуації. Наприклад, атакуючи «іспанця» пірати могли підняти морський прапор Англії, а щоб ухилитися від допитливих англійських бойових судів можна було підняти прапор Нідерландів
Чорна мітка (Англ. Black
Spot , буквально: «чорна пляма») - напівлегендарний піратський
атрибут, що позначає звинувачення, висунуте піратським співтовариством або
окремими піратами одному з його членів (або групі піратів) в порушенні
порядків, правил і звичаїв Берегового братерства.
Якщо пірат, якому пред'явлена чорна
мітка, не зміг або не захотів довести свою невинність, або ж не виконав
пред'явлених вимог, то його чекало покарання, аж до вигнання з лав Берегового
братства або смерті.
Вперше термін і поняття «чорна мітка»
ввів Роберт Стівенсон в романі «Острів скарбів»
Біллі Бонс
«Я пам’ятаю, немовби це було учора, як, важко ступаючи, він доплентався до наших дверей, а його морську скриню везли за ним на тачці. Це був високий, сильний, гладкий чоловік з темним обличчям. Просмолена кіска стирчала над коміром його засмальцьованого синього каптана. Руки у нього були обвітрені, у якихось рубцях, а шабельний шрам на щоці — бруднувато-білого кольору зі свинцевим відтінком».
«Він був не схожий на простого матроса».
«За його словами, він провів своє життя серед заклятих злочинців на морі».
«Ніколи ні з ким не розмовляв, тільки коли був дуже
п’яний».
Грубий, завжди п’яний колишній пірат був нешанобливим,
лаявся, не платив хазяям таверни, принижував інших відвідувачів. Загинув від
рук таких, як і він сам, злочинців.
Джон Сільвер
Джон Сілвер, він же Тулуб, він же Довгий Джон, кок на «Еспаньйолі», потім ватажок піратського заколоту. Стерничий розповідав про нього Джімові: «А що вже хоробрий він, наш Довгоджон, — лев проти нього ніщо! Я бачив, як раз він зітнувся з чотирма — загріб їх і буць голова об голову — а сам був без зброї!». На «Моржі» у Флінта був квартирмейстером. Ліва його нога була відтята до самого стегна, тому пересувався Сілвер на дерев'яному протезі за допомогою милиці. На відміну від більшості піратів, Джон Сілвер не бідував. Маючи хист до комерції, він був господарем трактиру «Підзорна труба» в порту Брістоля. На плечі завжди носив папугу на ім'я Капітан Флінт. Після страшних подій на Острові Скарбів не тільки залишився живим, вчасно перейшовши на бік шукачів скарбів, а й уникнув справедливого покарання, врятувавшись втечею, прихопивши з собою значну суму грошей.
Персонаж виявився настільки цікавим, що про його життя до подій на Острові Скарбів письменником Деннісом Джудом написаний роман «Пригоди Довгов'язого Джона Сілвера». Має суперечливий характер. Цей персонаж жадібний до грошей, саме жадоба наживи визначає всі його вчинки. Жорстокий і мстивий, розумний і підступний, витриманий і хитрий, з усіх піратів він є найбезпечнішим. Проте Сілвер має веселу вдачу, легко сходиться з людьми й викликає у них довіру, багатий життєвий досвід зробив його гарним психологом та цікавим співбесідником. Це непересічна людина, але він пірат, і це перекреслює всі його позитивні риси. Викликає неоднозначне ставлення. Завдяки йому залишився живим Джім Гокінс.
Бен Ганн
Колишній пірат, разом з капітаном Флінтом плавав на «Моржі». Став свідком закопування скарбів Флінта на острові Кістяка. За непокору піратом був покараний залишений на острові. За три роки вимушеної самотності щиро розкаявся у своїх злочинах, знайшов головну частину скарбів Флінта й переніс їх до своєї печери. Завдяки човну Бена Ганна Джім Гжінс зміг перевести «Еспаньйолу» в безпечне місце. Завдяки введенню в систему образів роману «Острів скарбів» персонажа на ім'я Бен Ганн у шукачів скарбів з'явилася потужна підтримка людини, яка досконало знає острів й володіє скарбами Флінта. Крім того, автор проводить думку про те, що піратство не приносить щастя людині, більш того, навіть розкаявшись у своїх гріхах, Бен Ганн не може остаточно позбавитися від шкідливих звичок минулого (від пиятики) й швидко втрачає свої гроші. Цікаво, що про перебування Бена Ганна на острові Кістяка написав книгу інший англійський письменник, Р.Ф. Делдерфілд «Пригоди Бена Ганна».
Сліпий П'ю
Сліпий П'ю - піратський ватажок, про якого відомо, що він втратив зір у тому ж бою, що й Джон Сілвер свою ногу. Разом із капітаном Флінтом, Джоном Сілвером і Біллі Бонсом складав четвірку найжорстокіших і найнебезпечніших злочинців, що діють у романі Стівенсона «Острів Скарбів». Загинув під копитами коня після погрому в заїзді «Адмірал Бенбоу». Його вплив на інших піратів величезний. Навіть втративши зір, він наводить жах на Біллі Бонса, а розумний і хитрий Джон Сілвер з повагою повторює його ім'я. Саме він, а не Джон Сілвер чи Джоб Ендерсон, керував атакою трактиру «Адмірал Бенбоу».
4. Якщо зміст не зрозумілий, прослухайте короткий переказ роману.
Немає коментарів:
Дописати коментар