Зарубіжна література 7 клас

 Зарубіжна література 

Друга світова війна у європейській поезії

(К.І.Галчинський  «Пісня про солдатів Вестерплятте», А.Маргул-Шпербер «Про назву концтабору Бухенвальд»)

1.Опрацюйте і коротко законспектуйте матеріали, подані на блозі

Уже багато років минуло з дня закінчення Другої світової війни, яка принесла людству чисельні жертви і руйнування. Війна… страшне слово… Хоч би скільки книжок було написано про Другу світову війну, мабуть, ніколи не настане час, коли можна буде стверджувати, що вже досить сказано. Письменники, художники, музиканти звертаються у своїх творах до теми війни, щоб залишити в пам’яті події, які розкривають велич перемоги народу у цій страшній битві.

Одним із таких є К. І. Галчинський

 Константи Галчинський (Ільдефонс – його своєрідний псевдонім) народився у Варшаві 23 січня 1905 року в сім’ї залізничного техніка.

Закінчивши гімназію, Галчинський у 1923-1926 роках навчався у Варшавському університеті на відділенні класичної англійської філології.

У 1931-1933 роках Галчинський працював референтом із питань культури в польському консульстві в Берліні. У 1934-1936 роках поет із сім’єю мешкав у Вільнюсі.

1939 року поета призвали до армії. Вже 17 вересня рядовий піхоти Галчинський потрапив у німецький полон. Він п’ять із половиною років провів у таборі для військовополонених.

Після війни працював у популярному журналі «Пшекруй» («Огляд»). Злигодні воєнних років підірвали здоров’я поета. Перші два інфаркти – 1940 та 1952 років – Галчинський переміг, а третій виявився фатальним: 6 грудня 1953 року поета не стало.

Пісня про солдатів з Вестерплятте

Коли вже дні спинили плин

І випало вмирати,

До неба лавами пішли

Солдати з Вестерплятте.

(А літо було гарне того року)

 

І так співали: «То пусте

Що нам боліли рани –

Зате ж весела путь веде

На осяйні поляни.

(А на землі того року було стільки вересу)

 

Стояли в Гданську ми, як мур,

Не брали нас гармати.

Тепер ми в хмарах після бур,

Солдати з Вестерплятте».

 

І ті, чий слух сяга зірок,

Зір плине в даль бездонну –

Почули в небі рівний крок

Морського батальйону.

 

І спів лунав такий: «Аби

Не згаять час чудесний,

Ми грітись будем в теплі дні

На вересі небеснім.

 

Коли ж подмуть вітри зими

І стане сніг кружляти

Понад Варшавою – то ми,

Солдати з Вестерплятте».

Історична довідка про півострів Вестерплятте

Перший бій Польської військової кампанії ознаменував початок Другої світової війни в Європі. 1 вересня 1939 року німецька піхота за підтримки військово-морських сил напала на польський військово-транзитний склад на півострові Вестерплятте, в гавані вільного міста Данциг. Гарнізон був укомплектований лише 182 солдатами, але попри чисельну перевагу супротивника та постійні авіаудари, захисники тримали оборону впродовж семи днів.

Окупанти вважали, що зламають оборону за кілька годин, але шалений опір солдатів Вестерплятте став для них несподіванкою. Гітлерівці зазнали величезних втрат.

На жаль, сили були нерівні, і 7 вересня польські військові здалися в полон. Усіх їх було відправлено у табори для військовополонених.

До речі, «захист» Гітлером німецькомовних етнічних німців у Польщі був кроком до Другої світової війни. Чи не нагадує вам ця інформація  нинішні події на сході України?

Ідейно-художній аналіз

Тема: розповідь про героїчний опір захисників з Вестерплятте.

Ідея: возвеличення солдатського подвигу захисників – справжніх патріотів.

Основна думка: захист своєї землі – святий обов’язок кожного громадянина.

Жанр: патріотична лірика.

Художні засоби.

Епітети: весела путь, на осяйні поляни, даль бездонну, рівний крок, час чудесний, вересі небеснім.

Порівняння: «стояли…, як мур».

Персоніфікація: путь веде, зір плине, слух сяга зірок.

Метафора: «дні спинили плин», «до неба лавами ішли солдати з Вестерплятте», «не брали нас гармати».

Інверсія: пішли солдати, боліли рани, стояли ми, в даль бездонну, не згаять час чудесний, подмуть вітри.

 А. Марґул-Шпербер 

Альфред Марґул-Шпербер – румунський поет, писав вірші німецькою мовою. Народився 23 вересня 1898 року в м. Сторожинець, Буковина. Навчався в Чернівцях, Відні. Учасник першої світової війни. Після її закінчення жив в Америці, в 1924 році повертається в Європу, потім на батьківщину. Німецькомовний поет Румунії був євреєм. В якості псевдоніма він додав до свого простого прізвища ім’я матері Марґула і став Марґул-Шпербером. У 20-і роки його твори вже друкують в Німеччині, Австрії – скрізь, де читають німецькою. Думка всіх була єдиною – з’явився класик. А те, що він живе в Трансільванії, – мало хто, де живе?

Та прийшли 30-і роки, його друзі поступово потрапляють у місця, про які сьогодні людство згадує з болем і жахом. Чистота його німецької мови не могла зрівнятися ні з чиєю, але… Все ж таки, завдяки друзям, його не зачепили. До кінця війни східноєвропейський єврей Марґул-Шпербер жив приватними уроками німецької мови.

Про назву концтабору Бухенвальд

Як близько звідси Веймар гомонів!

А тут – навіки мовкли голоси…

Мене проймає невимовний гнів,

Бо й край мій зветься: Букові ліси.

 

Давно було це: килим з ніжних трав,

Ліс буковий, так пам’ятний мені…

Хлопчиськом на поляні я лежав,

Пливли біляві хмари в вишині.

 

О лютий час, що сон дитячий стер

І кожен спомин взяв у колію!..

Коли я чую слово це тепер –

Не можу юність згадувать свою.

 

Бо в спомини мої вповза кошмар,

Який виймає серце із грудей:

А чи оте біляве пасмо хмар

 Було не димом спалених людей?

Історична довідка про Бухенвальд

Бухенвальд (з нім. буковий ліс) – один із найбільших концтаборів на території фашистської Німеччини, що був розташований неподалік м. Веймара. З 1937 по 1945 р. у таборі перебувало майже чверть мільйона людей. Кількість жертв становить близько 60 тисяч чоловік.

Концтабір знаходився неподалік від міста Веймара – одного з найважливіших культурних осередків Німеччини. Основоположник нацизму любив і  шанував Веймар як символ національної культури, прагнув перетворити його на взірцеве місто нової Німеччини. За його задумом, поряд з таким містом мала бути сувора «виправна колонія для не гідних жити в нацистській державі». Однак за межами нацистської ідеології це сприймалося як поєднання непоєднуваного, трагічне співіснування гуманістичної культурної традиції та антигуманістичної політики в самому серці Німеччини.

У своєму вірші Марґул-Шпербер натякає не лише на ганебну близькість Веймара та Бухенвальда, а й на певні перегуки між назвами концтабору і його рідної землі: дослівно «Бухенвальд» перекладається як «буковий ліс»; Буковина – край буків.

Ідейно-художній аналіз

Тема: розповідь про назву концтабору Бухенвальд та гіркі спомини про його страждання та трагедію.

Ідея: засудження злочинів фашизму.

Основна думка: пам’ятати про минулі жахи війни, щоб застерегти людство від подібних трагедій.

Жанр: патріотична лірика.

Художні засоби.

Епітети: невимовний гнів, з ніжних трав, біляві хмари, лютий час, біляве пасмо.

Персоніфікація: «Веймар гомонів», «мовкли голоси», «пливли хмари», «вповзе кошмар».

Метафора: «лютий час, що сон дитячий стер», «виймає серце із грудей».

Риторичне запитання : «А чи оте біляве пасмо хмар Було не димом спалених людей?».

Антитеза: «Як близько звідси Веймар гомонів! А тут – навіки мовкли голоси».